Sugar Leather

Цікава і трохи химерна історія про корицю, карамель і шкіру. У перші хвилини здається, що занурився у варення з темної тростинної меласи — густе, липке, майже палене, з легкою димністю. Але потім до цього "десерту" додають сувору, трохи грубувату шкіру — не нову замшу, а саме таку, яку носять роками: потерту, з характером.

Це не миленький гурман, не про цукерки й ванільки, хоча він солодкий. Тут цукор — з ледь гірчинкою, як у перегрітого карамельного соусу, а шкіра — майже анімалістична. Місцями аромат здається навіть суворим, як поєднання ніжності й дикості в одній людині.